Загальна характеристика соціальних мереж

Найсучаснішим засобом організації освітнього процесу, педагогічного спілкування, підвищення фахового рівня є телекомунікаційна технологія Веб 2.0. Це новий виток розвитку Інтернету, на якому основна ставка робиться на соціалізацію, наближення його до кінцевих користувачів, об'єднання людей, розвиток онлайн-сервісів, спрощення процесу отримання інформації та роботи з нею.

Появу терміну Веб 2.0 прийнято пов'язувати зі статтею „Tim O'Reilly - What Is Web 2.0” від 30 вересня 2005 року, уперше опублікованої російською мовою в журналі „Компьютерра” №№ 37 (609) і 38 (610) і потім представленій під заголовком „Що таке Веб 2.0” веб-сайтом „Компьютерра online”. У цій статті Тім О'Рейлі пов'язав появу великої кількості сайтів, об'єднаних деякими загальними принципами, із загальною тенденцією розвитку інтернет-співтовариства, і назвав це явище Веб 2.0, на противагу „старому” Веб 1.0.

Веб 2.0 перетворює інформаційні мережі в соціальні. Зближення мережних комунікацій із соціальними (реальними) конкретизується саме у Веб 2.0. Мережа, що фактично стає соціальним оператором, діє за допомогою нових комунікативних моделей, які установлюють контроль над усіма її суб'єктами.

Термін соціальна мережа був запроваджений в 1954 році соціологом з Манчестерскої школи Джеймсом Барнсом. Він розвинув винайдений ще в 30-і роки підхід до дослідження взаємозв'язків між людьми за допомогою соціограм, тобто візуальних діаграм, у яких окремі особи представлені у вигляді крапок, а зв'язки між ними – у вигляді ліній. На цьому підході заснована соціометрія – психологічний метод для з'ясування розподілу ролей у колективі. Сформувався комплекс соціологічних і математичних методів досліджень, які становлять науковий фундамент сучасного аналізу соціальних мереж.

Соціальна мережа – це соціальна структура, що складається з вузлів, пов'язаних між собою одним або декількома способами за допомогою соціальних взаємин (прикладами вузлів можуть бути окремі люди, групи людей або співтовариства).

У звичайному значенні цього слова соціальна мережа – це співтовариство людей, пов'язаних спільними інтересами, спільною справою або якимись іншими причинами для безпосереднього спілкування.

Соціальна мережа – множина соціальних об'єктів і деяка множина відносин на ній. Соціальні об’єкти (actor) називають ще акторами. Метафора "соціальна тканина" або "павутина відносин" використовувалася соціальними філософами 19 й 20 століть.

Історію наукових досліджень соціальної мережі прийнято відраховувати з 1930-х, коли Дж. Морено опублікував серію робіт із соціометрії. У лекціях А. Радкліфа-Брауна одержало розвиток поняття соціальної структури як упорядкованого об'єднання частин у ціле, стійкого паттерна відносин між людьми.

Спочатку інтерес дослідників обмежувався зв'язками між індивідами в малих групах. В 1950-і роботи англійських антропологів Дж. Барнеса й Е. Ботт привернули увагу до більш складних соціальних явищ, пов'язаних із приналежністю до соціальної мережі. Так, С. Надялина виступив за те, щоб одиницями соціальної структури вважати не індивідів, а соціальні позиції, статуси, ролі, групи й інститути.

На сьогоднішній день можна виділити два підходи у визначенні соціальних мереж: 1) прикладний й 2) загально теоретичний.

Перший підхід розповсюджений в економічній соціології й призначений вирішувати конкретні прикладні завдання. Тут мережа – це неформальне об'єднання, протиставлюване офіційним взаємодіям будь-якого рівня. Мережа протиставляється ієрархії, а відношення координації – субординації.

Другий підхід більш теоретичний і математичний, він спрямований на створення універсальної мережної моделі суспільства. Математичним базисом мережного аналізу є теорія графів. У загальному вигляді соціальна мережа визначається як особливий тип зв'язків між вузлами мережі, які відбираються залежно від цілей побудови конкретної мережі.

Вузол мережі – найголовніше поняття мережного аналізу соціальної структури, неподільна частка соціальної взаємодії.

В Інтернеті соціальна мережа – це програмний сервіс, майданчик для взаємодії людей (індивідів, користувачів) у групі або в групах. Теоретично як соціальну мережу можна розглядати будь-яке онлайнове співтовариство, учасники якого беруть участь, наприклад, у обговореннях на форумі. Соціальна мережа також створюється читачами тематичного співтовариства на сервісі блогів. Багато професійних співтовариств перетворилися в інструмент пошуку людей, рекомендації співробітників і пошуку роботи. Соціальні мережі в їхньому сучасному вигляді мають цілий ряд додаткових можливостей порівняно зі створеними раніше інструментами спілкування користувачів.

Головною особливістю соціальної мережі є надані послуги нового покоління, а саме інструменти пошуку потрібних контактів і встановлення зв'язків між людьми. За допомогою цих інструментів соціальної мережі кожен її користувач може створити свій віртуальний портрет – сформувати профайл, у якому вказати докладно дані про себе, свій досвід роботи, захоплення, інтереси й цілі. Наявність профайла вже дозволяє використати механізми пошуку однодумців, одновірців, колег, людей, спілкування з якими необхідне в роботі й навчанні. Тобто учасник мережі одержує ніби то власне „місце проживання” в Інтернеті, причому навіть близько не схоже на персональні сайти, що так поширилися на зорі Інтернету.

Рівень розвитку соціальних мереж майже досяг свого піку, і в цей час можна ледве не щодня спостерігати народження нових соціальних мереж. Останнім часом це стали саме нішеві соціальні мережі. Досить часто можна зустріти цікаві теми, іноді просто абсурдні. Ця тенденція була викликана насиченням ринку загальними мережами „для всіх”. З найцікавіших можна виділити такі проекти як MyChurch.com – соціальна мережа для створення власних церков, Geni – Genealogy – Free Family Tree – мережа родичів, або рунетівскі приклади: Мы помним… – соціальна мережа пам'яті, DrugMe.ru – соціальна мережа для хворих і видужуючих; Однокамерники.su, Dodgeball, МойМир від Mail.ru. Є мобільна версія у соціальної мережі ВКонтакте, Однокласники.

У західних аналогів мобільні версії є вже досить давно. Зараз тестується одна з останніх – мобільна версія професійної соціальної мережі LinkedIn.

Технології Веб 2.0

Застосування Веб 2.0 являють собою комбінацію технологій розроблених в кінці 1990-х років, а саме: AJAX, включаючи веб-сервіси АРІ, веб-синдикацію RSS, платформу MS Sharepoint.

1. AJAX (Asynchronous JavaScript and XML) – „асинхронний JavaScript і XML” це новий підхід до побудови інтерактивних інтерфейсів користувача. Цю технологію запропонували в 2006 році і вона визначає:

– підхід до створення інтерактивних веб-застосувань за допомогою таких технологій, як стандартне подання сторінки з використанням XHTML і CSS;

– динамічне відображення даних і взаємодія з користувачем;

– обмін та обробка даних у вигляді XML;

– асинхронні запити на сервер.

При використанні AJAX веб-сторінка не перезавантажується повністю у відповідь на кожну дію користувача. Такий підхід дозволяє створювати набагато більш зручні веб-інтерфейси для здійснення обміну даними між браузером і сервером, зменшити навантаження на сервер, зменшити об’єм трафіку, підвищити швидкість реакції застосування на дії користувача.

2. Відкриті веб-сервіси API (Application Programming Interface, API) – набір таких методів (функцій), які програміст може використовувати для доступу до функціональності іншої програми, модуля, бібліотеки. Відкритість API дозволяє створювати змішані (mash-up) гібридні сервіси, які надають користувачам додаткові можливості.

3. Веб-синдикація RSS – технологія поширення інформації, новин по Інтернету за підпискою, тобто одночасна публікація одного і того ж самого матеріалу на різних сторінках або веб-сайтах. Для цього використовуються веб-потоки, також названі RSS-потоками, що містять заголовки матеріалів і посилання на них. RSS-агрегатор (RSS aggregator) – комунікаційний інструмент, призначений оперативно приймати RSS- розсилання, збирати з різних джерел (вузлів Інтернет) найсвіжішу інформацію для веб-журналів.

4. MS Sharepoint – це платформа для розробки внутрішніх сайтів (wiki), які вирішують такі основні завдання:

– публікацію новин, оголошень, календаря;

– спільний доступ до файлів (з контролем версій);

– дискусії, опубліковані на веб-сторінках.

Sharepoint дозволяє встановити права доступу до сайтів і файлів. У кожного користувача Sharepoint є профайл – особиста сторінка з фотографією, персональними даними. Пошук Sharepoint дозволяє знаходити не тільки контент, але й веб-сторінки людей та встановлювати з ними зв’язки.

При розробці аналітичних звітів Sharepoint може брати дані з excel-файлів, баз даних, онлайн джерел і створювати різні аналітичні звіти.